Фальшиві наративи щодо місцевого самоврядування України для легітимації військової агресії РФ

Місцеве самоврядування і реформа децентралізації влади були певний час об’єктами пропаганди та дезінформації з боку російських ЗМІ, а вже після початку повномасштабного вторгнення тема місцевого народовладдя, референдумів та побажань громадської думки були використані в різних фальшивих наративах.

З грудня 2020 року і по цей час я працюю експертом Veridica – східноєвропейської платформи моніторингу, аналізу та спростування фейків, дезінформації та маніпуляції у Центрально-Східній Європі. За цей період були виявлені і спростовані сотні фейків, деякі з яких я хочу вам представити хронологічно.

До повномасштабного вторгнення, російські ЗМІ писали, що децентралізація влади в Україні призведе до розпаду держави. Про реформу місцевого самоврядування говорили як про бомбу сповільненої дії, згадуючи старі наративи про Україну як штучну державу, створену СРСР.

Російську аудиторію переконували, що українські регіони переважно про-російські, тому передача повноважень регіонам означитиме швидкий розкол України.

Цитували різних політиків, зокрема втікачів в Росії, які всі ці наративи підтверджувати своєю нібито експертною думкую.

Напередодні повномасштабного вторгнення в Україну,  російські наративи здебільшого стосувалися уярмленого народу Донбасу, якому Київ не дає жити вільно і щодо якого в будь-який момент може бути застосований геноцид. Щодо Донбасу тема місцевого самоврядування використовувалися в російських наративах досить часто – населенню нібито не дають жити, не дають широкої автономії та можливості вільно дихати у своїй країні.

У січні цього року переважна більшість російських урядових ЗМІ писали про те, що всі реформи в Україні, в тому числі децентралізація влади, керуються ззовні. Україна – це колонія Заходу, яку хочуть перетворити на аграрний придаток.

Після початку повномасштабного вторгнення наративи російських ЗМІ значно змінилися. Різні колаборанти російських окупаційних військ були представлені аудиторії як легітимні представники місцевих рад, адміністрацій, мерій тощо. Назви цих псевдо-органів спеціально схожі з назвами українських органів влади для маніпуляції громадської думки – адміністрації, ради, органи тощо.  

Цікавий приклад фальшивих наративів щодо Запоріжжя.

У квітні російські ЗМІ писали, що всі жителі області хочуть приєднатися до так званої ДНР. А вже у травні, після певних невдач російської армії, російська пропаганда тиражувала заяву місцевого сепаратиста, якого називали представником громад Запоріжжя, про рішення Києва передати місто Запоріжжя Росії. Про ДНР вже всі забули, ніби про це ніколи й не згадувалось.

Наприкінці червня, після звільнення певних сіл на Запоріжжі, російська пропаганда писала, що населення області під проводом Військово-цивільної адміністрації – і знов близька назва до Обласної Військової Адміністрації як легітимного органу влади – збирає волонтерів для захисту від нападу ЗСУ на цивільне населення.

У липні ідентичний фейк, але зі зміною імен акторів інформаційного сценарію було написано про Харків. Нібито на сайті органів місцевої влади визнали, що Харківщину буде передано Росії, адже цього хоче місцеве населення. Цей елемент волі місцевого населення і місцевих органів влади був активно використаний для російського інформаційного споживача з метою  легітимації військової агресії РФ.

Наприкінці липня, повертаючись до теми Запоріжської області, російська преса писала що нова республіка, яка формується на Запоріжжі та яка підтримана народом, вже має відносини з  15-ма країнами. Весь світ прагне мати дипломатичні відносини з новою країною, але не назвали її назву. Проте назвали деякі країни, які дружать з Запоріжжям – серед них Абхазія, Осетія та інші сепаратистські утворення Росії.  

Два тижні тому, російська пропаганда писала, що жителі Запорізької області дуже задоволені новою місцевою владою і чекають на звільнення Одеси, Харкова та Миколаєва.  

Тож, ми бачимо що ці фальшиві наративи є динамічними, дуже нелогічними та залежать від успіхів або невдач окупаційних військ на полі бою.

Методи. Якщо до 24 лютого Росія використовувала досить складні методи для побудови фальшивих наративів, зокрема фейки, в яких доля правди була 96-97%, але які носили антиукраїнський та антиєвропейський прихований меседж, зараз ми бачимо класичну військову пропаганду, відверту брехню та дезінформацію.

Часто цитуються західні ЗМІ, політики, експерти, які нібито хвалять президента Росії та російську армію, але в тексі немає гіперпосилань. Тобто, російський читач не може перевірити чи це правда, чи дійсно, наприклад німецька газета Вельт, визнала, що Росія 100% переможе у війні. Одна російська газета цитує іншу, посилань на першоджерело немає.  

Багато цитат відірваних від контексту. Те, що не вигідно Кремлю не відображено у пресі. Іноді ті, що критикують Путіна представлені як друзі Росії.

В Херсоні, Запоріжжі та Харкові сепаратистських лідерів, яких розшукує СБУ представлено як голів місцевих адміністрацій або рад. Людей свідомо дезінформують для створення ілюзії підтримки Росії на місцевому рівні. 

Тож, реальна реформа місцевого самоврядування, як, власне,  будь-який інший прояв європеїзації України був використаний як інформаційний привід для сіяння недовіри і дезінформації до початку повномасштабного вторгнення.  Після 24 лютого російські ЗМІ конструюють паралельну реальність – систему місцевої влади на сході та півдні України, яка складається лише з колаборантів режиму.  Це ще один фронт, інформаційний, який є дуже важливим для ефективності процесу деокупації.

Марін Герман, директор Інституту Політичних Студій та Соціального Капіталу, асоційований лектор Сучавського Уніерситету імені Штефана чел Маре – виступ на міжнародній конференції «Муніципальні читання імені Антона Кохановського», Чернівці, 23 вересня 2022 року